понеділок, 28 березня 2016 р.

Харківські авіатори підкоряють світовий ринок швидкісних човнів (рос.)

Две харьковские компании выбились в мировые  лидеры по производству лодок премиум-класса. Следующая цель - обыграть  игрока №1 - французский Zodiac                 
Компания Brig, харьковский производитель надувных моторных лодок с  жестким дном (rigid-inflatable boat (RIB), вышла на рынок США. Она  подписала договоры с двумя местными дилерами во Флориде и Мэриланде, а  также с американским производителем моторов Honda Marine (подразделение  Honda Motor). Об этом сообщило сразу несколько специализированных  международных изданий - Boating Industry, Marinelink и прочие. Украинские лодки появились в американских шоурумах.
Как сообщил генеральный директор американского подразделения Brig USA  Нейл Вебстер, после завоеваний рынков Европы и Австралии новая цель -  стать лидером рынка и в Штатах. 
В Украине об этой компании в открытых источниках практически ничего не известно. ЛІГА.net решила разобраться, откуда в Харькове, в 400 км от моря, взялись крупные мировые производители моторок. Да еще и класса luxury.

Начинали в авиации 
Фирма Бриг была зарегистрирована в Харькове еще в 1993 году командой  военных специалистов - авиационными инженерами. Основным учредителем был  Вячеслав Родинов (50% уставного фонда). Среди миноритариев - его брат  Александр Родионов, бывший военный пилот, летавший на истребителях МИГ.
"Очень много наших сотрудников - выпускники Харьковского авиационного  института. У нас есть авиационный бэкграунд", - рассказал Вячеслав  Родионов корреспонденту ЛIГА.net. Харьков находится далеко от моря, и,  как говорит основатель компании, лодками в 90-х годах он стал заниматься  случайно. "Просто нужно было кормить семью", - вспоминает он. Как пишет  Marine Business-World, поставки первой партии лодок Brig Швецию  провалились. Контейнер пришел обратно. Тогда основатели и решили  отказаться от старых советских материалов и перейти на импортные  качественные составляющие. В 1994 году новая украинская лодка попала на  немецкую выставку Boot Dusseldorf. В 1999 году появились первые лодки  Brig на стекловолоконной основе.


Фирма Бриг была зарегистрирована в Харькове еще в 1993 году командой  военных специалистов - авиационными инженерами.
Сейчас в городе Дергачи Харьковской области расположен завод Brig по  производству лодок. Общая площадь - более 6 000 метров. На нем работает  более 200 человек. По словам Вячеслава Родионова, ежегодно он производит  около 2 000 лодок стоимостью от $5 000 до $100 000. Они поставляются  дистрибуторам в более чем 60 стран мира. 
Полтора года назад австралийский журнал Ocean Magazine взял  интервью у Родионова интервью, где он рассказал, что компания уже  выпустила около 40 моделей лодок под своим бредном (от 2,5 метров до  8-ми), а "семья Brig (включая дистрибуторов) кормит тысячи семей по  всему миру". В украинских СМИ о столь заметном мировом игроке пока ни  слова. Оборот компании не известен, но если предположить, что средняя  стоимость лодки хотя равна хотя бы $20 000, то он должен составлять  десятки миллионов долларов. 

Потягаться с моторкой Кусто 
По оценке Родионова, его компания входит, ориентировочно, в тройку  мировых производителей. Украинцев опережает французский Zodiac (та самая  моторка, на которой ходил Жак-Ив Кусто в Подводной Одиссее). Крупнейшие  дистрибуторы Brig сейчас работают в Великобритании, Швеции,  Нидерландах, Финляндии и Турции, Австралии ( где контролирует около 70%  рынка). "Самый большой рынок - Скандинавия. В Финляндии на 5 жителей  приходится одна лодка, в Швеции - одна на 7 человек", - рассказывает  директор Brig. Раньше лодки активно продавались и в России. Но как отмечает  Родионов, там сейчас кризис, и продажи сильно упали. "Мы сейчас в Россию  почти ничего не продаем", - говорит он. 
Brig уже мелькает  в голливудских фильмах. В Украине Лодки Brig Родинов поставляет  пограничникам и морской охране. Однако спецзаказы для государственных  служб выполняет не так часто. Основной сегмент рынка - развлечения,  отдых и туризм. 
Вячеслав Родинов ставит перед собой новую амбициозную цель. В этом  году, помимо американского, Brig начала работать и на французском рынке.  "Эти два - самые большие рынки мира", - отмечает Родионов. Он надеется  удвоить оборот через несколько лет и обогнать Zodiac. 
Но конкурент уже "крепко сидит" в США. Как заявил недавно президент  Zodiac Nautic Доминик Хебер-Шаффрин, на Штаты приходится около 40%  глобального бизнеса. И в этом году французы настроены еще увеличить  продажи в этом регионе. У Zodiac Nautic, в отличие от украинцев, целых  три завода - во Франции, Тунисе и Южной Каролине (США). Импортировать  лодки в Америку им не приходится, что сокращает издержки. 

Две лодочные столицы Украины
В ходе подготовки материала выяснилось, что Украина в целом - крупный  экспортер моторок  как высоких ценовых категорий (luxury), так и  надувных лодок попроще. 
Производством и экспортом лодок RIB в стране занимается не одна  компания. По словам Родионова, только в Харькове их 7 или 8. Вторая  лодочная столица - Днепропетровск. Здесь есть довольно крупная компания  Колибри, основанная еще в 1995 году. Специализируется она в основном на  более дешевом сегменте складных надувных лодок. Хотя сейчас в  ассортименте появились и лодки RIB. Компания торгует своей продукцией в  30 странах мира. Кроме того, в городе на Днепре лодки под своими  брендами выпускает фирма Аква-Шторм. Она поставляет товар в Казахстан,  Словакию, Польшу, Россию, Хорватию, Германию, Францию, Италию и другие  страны. 

В Киеве тоже есть свой производитель - французско-украинское СП  Фьорд-Бот. Он поставлял RIB в МЧС и Минобороны. Но как сообщили в  компании, пока вынуждены были приостановить производство лодок этого  типа: под их производство не хватало серийных заказов и большого  помещения. 

Конкурент под боком
Но основным конкурентом Brig в Украине все-таки является харьковская  компания. 15 лет назад учредители разошлись в своем видении рынка. И  один из них открыл новую харьковскую компания Grand Marine. Сейчас ее  фабрика находится в поселке Солоницевка, всего в 20 км от Дергачей. Как  рассказал представитель киевского представительства компании, не так  давно предприятие привлекло серьезные инвестиции для расширения  производства. По его словам, сейчас фабрика способна выпускать до  нескольких тысяч лодок в год, и полностью загружена предзаказами. Так  как диапазон моделей очень широк, среднюю цену выделить сложно,  предположительно, она может составлять около $10 000. 
О Grand Marine в украинских СМИ публикаций практически ничего нет.  Зато недавний сюжет с участием директора компании Татьяны Меркуловой висит  на сайте Еврокомиссии. По ее словам, 98% товара идет на экспорт (у  Grand в 1,5 раза больше модельный ряд, чем у Brig). На украинском  предприятии работает 130 человек. Как выяснилось, у GrandMarine  достаточно известные владельцы. В прошлом году около 60% уставного фонда  предприятия выкупили братья Тарас и Денис Ситенко. Еще 30% принадлежит  Татьяне Меркуловой - управляющему инвестору. 

Уроки выживания 
Отношения с местными властями и контролирующим органами у  Grand далеко не всегда гладкие. Меркулова рассказывает, что НДС им не  возмещают (около 5 млн грн долга). "Каждый год сужусь с налоговой.  Выигрываю суды", - рассказывает топ-менеджер. - А проверяющие инспекции  всегда имеют планы по штрафам, хотя предприятие работает в белую. Чтобы  пропускали лодки на таможне, Татьяне Меркуловой пришлось долго выяснять  отношения с тамошними начальниками. Это при том, что оперативное  пересечение границы для Grand (также как и для Brig) важно как воздух.  Ведь перед тем как импортировать лодку, нужно завести сертифицированные  для морского бизнеса комплектующие (многое приходит из Италии). В  Украине закупается самое простое сырье. И даже оно в дефиците. "Фанеру  берем на заводе в Западной Украине. Только он один подходящий", -  говорит Меркулова. 
Даже если Brig и Grand входят в  десятку (в случае если менеджеры и дистрибуторы переоценивают свои  активы, что бывает), Украина все равно претендует на статус одного из  крупнейших мировых экспортеров моторок с жестким дном.

 Статья создана по материалам сайта  biz.liga.net

пʼятниця, 25 березня 2016 р.

БАГАТО УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ НЕ ЗВИКЛИ ВЕСТИ БІЗНЕС ЗА МІЖНАРОДНИМИ ПРАВИЛАМИ (інтерв'ю)

Про помилки, яких припускаються українські компанії при виході на ринки інших країн, про аспекти проведення сертифікації при експорті та можливості збільшення квот для експорту продукції в ЄС в інтерв’ю для TradeMaster.ua розповів Олег Мирошніченко, тренер і консультант з питань експорту на європейські та міжнародні ринки.


- Яка стратегія виходу на ринки інших країн найбільш оптимальна для українських експортерів?
Узагальнювати стратегії та варіанти виходу на ринки інших країн недоцільно. Не існує певного переліку правил, дотримання яких гарантує швидкий успіх. Необхідно вивчати кожний окремий випадок на мікрорівні (компанія або окремий товар). Ми беремо окрему українську компанію, дивимося, які товари вона виробляє, які у неї виробничі спроможності, які партнери та постачальники, проводимо сегментацію закордонного ринку (наприклад, у межах однієї країни), і дивимось якому сегменту і що саме компанія може запропонувати, які є конкурентні переваги. Подібний аналіз - навіть на поверховому рівні, допоможе сформувати стратегічне бачення виходу на іноземний ринок.
Крім безпосередніх споживчих характеристик товару є багато інших факторів, які можуть зробити пропозицію конкурентною. Наприклад, візьмемо товари, що виготовляються людьми з обмеженими фізичними можливостями. На Заході покупці симпатизують таким речам, а отже за умови цінової співставності з іншими товарними пропозиціями - це досить серйозний аргумент на придбання саме цього товару. Пропозиція може стати конкурентною навіть тоді, коли ви чітко і акцентовано викладете загальновідому інформацію. Наприклад, географічна відстань від України до ЄС непорівняна з відстанню від Китаю до ринку ЄС. З цього витікають нижчі логістичні витрати і економія на часі доставки товарів. В багатьох випадках подібна «банальщина» може стати вирішальною при виборі товарної пропозиції покупцем. Важливість цих факторів зростає, коли ми виходимо за межі сировинних товарних груп.
- Чи скористалися на практиці українські експортери можливостями економічної складової Угоди про Асоціацію з ЄС?
Про конкретні результати говорити поки зарано, це процес не одного дня. Бізнес отримує інформацію про можливості експорту, починає вивчати конкретні варіанти, проводить перемовини та ін.
Якщо мова йде про сільське господарство та продукцію харчової промисловості, то квоти по більшості позицій ми використовуємо. Також експортери користуються можливостями безмитного експорту, але варто розуміти, що митні бар’єри є менш важливими, ніж бар’єри регуляторного характеру (відповідність вимогам, стандартам тощо). Водночас, я помічаю пожвавлення зацікавленості західного бізнесу у співпраці з Україною, як результат підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. Це виявляється, в тому числі, у підвищеному інтересі закордонних інвесторів.
Якщо говорити про можливості збільшення експортних квот – це політичне питання і його можна і потрібно піднімати в рамках інституцій Асоціації Україна-ЄС. Квоти мають поступово збільшуватися. Ну і, зрештою, існують можливості експорту до ЄС поза межами квот - на умовах застосування стандартних імпортних тарифів з боку ЄС. Наприклад, мені відомо, що подібний експорт з України ведеться по меду.
- Яких помилок припускаються українські компанії при виході на ринки інших країн?
Багато українських компаній не звикли вести бізнес за загальноприйнятими міжнародними правилами. Мова йде про необов’язковість у виконанні взятих зобов’язань (недотримання термінів поставок, недотримання заявлених якісних характеристик продукції, надання неправдивої інформації та ін.), неврахування особливостей західної бізнес-культури. Український бізнес звик вести свою діяльність «сьогодні на сьогодні», тоді як на розвинених ринках планують роботу на довготермінову перспективу. Загалом, низька здатність українського бізнесу до розбудови стратегічних стосунків є великою проблемою!
Проблема незадовільної якості української продукції є не такою поширеною, як про це говорять в Україні. Нарікань на нашу якість за кордоном значно менше, ніж це прийнято вважати і загалом це питання є значно менш актуальним, ніж нездатність вести бізнес за міжнародними правилами.
Українські виробники також приділяють недостатню увагу питанням міжнародного маркетингу і просування своєї продукції. Маючи якісний товар і конкурентну ціну вони не можуть продавати, оскільки потенційні партнери та споживачі за кордоном не мають необхідної інформації про українські пропозиції і українські можливості.
А іноді нас підводить самовпевненість, безпідставні твердження про унікальність нашої пропозиції, про конкурентність нашої ціни. Варто розуміти, що окрім ціни, західні партнери звертають увагу також на ризики ведення бізнесу з Україною та на системність ведення самого бізнесу українським підприємцем.
Крім того, галузеві асоціації українських виробників недостатньо консолідовано захищають інтереси своїх членів щодо експорту - як в діалозі з українською владою, так і з західними асоціаціями та органами влади. Якщо ми маємо, що запропонувати іноземцям, а їм цікаво це купити, але існуючий торговий режим не дає такої можливості, то налагодження правильної комунікації зможе підштовхнути відповідні перемовини вже на рівні Україна - ЄС.
- Чи є проблемою для доступу на ринки інших країн сертифікація?
Необхідно дивитись на ситуацію в конкретній галузі. Є галузі, де бізнес рідко стикається з питаннями сертифікації. Окрім того, обов’язкова сертифікація далеко не завжди виявляється такою складною, як про це говорять. Отже, спочатку необхідно дізнатися про суть та вартість конкретних процедур сертифікаційного аудиту, а потім робити висновки.
Напевне, найбільші труднощі виникають у харчовій галузі, яка є досить зарегульованою на ринку ЄС. Моя головна порада: сертифікацією треба цікавитися, але не треба цим перейматися надміру. Якщо тільки це не участь у тендерах, спочатку знайдіть потенційного партнера, дійдіть з ним порозуміння в ключових питаннях, зрозумійте, що йому потрібно, які він висуває вимоги в частині сертифікації і лише потім приймайте рішення про проходження необхідних перевірок/сертифікацій. Іноді іноземний партнер може повністю або частково взяти на себе сертифікацію української продукції згідно вимог країни-імпортера або підкаже як її пришвидшити.
В цілому, маючи гарний товар, якісний бізнес, що постійно розвивається, почати продавати продукцію за кордон – не є чимось фантастичним. Необхідно виходити за межі цінової конкуренції і шукати, вибудовувати свої стратегічні конкурентні переваги. Необхідно розуміти переваги приналежності України до європейської цивілізації, високий рівень розвитку нашого людського капіталу та географічну близькість до єдиного ринку ЄС. Необхідно шукати нові можливості, мати позитивний настрій, і постійно працювати над підвищенням якості та інновативності тих пропозицій, що ми робимо нашим закордонним партнерам. 
ТЕКСТ: Юрий Григоренко

вівторок, 22 березня 2016 р.

Семінар у Львові "ОЦІНКА ГОТОВНОСТІ ДО ЕКСПОРТУ в ЄС ПРОДУКЦІЇ С/Г ПІДПРИЄМСТВ ТА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ"

Дата начала события: 30 марта 2016  Время начала события :    09-00
Продолжительность :    7 годин
Организатор :    Лабораторія бізнес-рішень Export-UA  Место проведения :    Львів
Контактное лицо :    Перепелиця Галина
Контактный телефон :    +38 050 3284360

ОЦІНКА ГОТОВНОСТІ ДО ЕКСПОРТУ в ЄС ПРОДУКЦІЇ С/Г ПІДПРИЄМСТВ ТА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ
Навчання для с\г підприємств та виробників харчової продукції в рамках проекту "Лабораторія бізнес-рішень EXPORT-UA", який реалізуеться за підтримкою проекту Шведського Міжнародного агентства розвитку SIDA. Основна мета навчання - підвищення рівня обізнаності українського бізнесу у питаннях DCFTA, надання практичної допомоги та поширення серед підприємців прикладів успішного експорту українських товарів та послуг

Адміністративні онлайн-послуги для експортерів на сайті Мінекономіки

На сайті Мінекономіки з’явився новий розділ, що дозволяє експортерам отримувати ряд адміністративних послуг. Для кожної послуги можна отримати: опис (включно зі строком надання, підставами для відмови, порядком оскарження), перелік необхідних для подачі документів (з роз’ясненнями і шаблонами - за необхідності), місце отримання послуги. Для користування сервісом необхідно пройти безкоштовну реєстрацію. Перелік наявних послуг онлайн є наступним:

Перейти до загального розділу послуг для бізнесу у сфері зовнішньоекономічної діяльності можна за посиланням http://bit.ly/ExportServices

понеділок, 21 березня 2016 р.

Шлях до міжнародного успіху у шкіргалантереї: натхнення та поради від засновниці The Cambridge Satchel Company Джулі Дін (англ.)

Відео з простими і практичними порадами від британської компанії The Cambridge Satchel Company http://www.cambridgesatchel.com/, що шиє сумки-ранці. Як народилася ідея для бізнесу, як компанія просувала себе на великих заходах через нульові рекламні бюджети, як розвивала напрямок електронної комерції і робила кроки у Інтернет-маркетингу і розсилках, як ішла уперед і досягала успіху на міжнародному ринку


четвер, 17 березня 2016 р.

Опанувавши український ринок, швидкі стрижкі штурмують Євросоюз (рос.)

Освоившись в Украине, быстрые стрижки штурмуют Евросоюз

Делать бизнес в кризисные времена сложно. Выживают преимущественно высокомаржинальные компании, делающие ставки на товары и сервисы, без которых люди обойтись не могут. "Экспресс-стрижка", сеть парикмахерских где можно подстричься по стандартной цене 30 грн, появилась на рынке в начале 2014-го и сделала ставку на то, что даже в трудные времена люди хотят хорошо выглядеть.
"Сначала у меня были швейные мастерские, но потом я решила зайти в индустрию красоты – и осознала, что я в ней ничего не понимаю, — рассказывает собственник и президент "Экспресс-стрижки" 40-летняя Ирина Погодина. — Я пошла выучилась на парикмахера и устроилась работать парикмахером, чтобы увидеть этот бизнес изнутри".
Уроженка Антрацита в Луганской области, Погодина приехала в Киев в 2000-м и через пять лет запустила сеть парикмахерских салонов "Гармония", на базе которых впоследствии и стартовала "Экспресс-стрижка".
"В течение недели загрузка в обычных парикмахерских еще ничего, но когда приходят выходные — многие женщины идут краситься, делать прически. Приходят мужчины, смотрят, что мастера заняты, и уходят, – объясняет идею быстрых стрижек собственник. – Мы подумали, как усовершенствовать рабочее место, чтобы сделать процесс быстрее".
В "Экспресс-стрижке" отказались от обязательного мытья волос и оборудовали рабочие места специальными пылесосами для уборки после стрижки. В итоге достигли того, что стандартное время предоставления услуг в сети – не более 15 минут.
Сейчас у Погодиной в рамках сети быстрого обслуживания 21 парикмахерская – 15 в Киеве, остальные в Харькове. Но есть и франчайзи, работающие под брендом "Экспресс-стрижки" – в Киеве, Харькове, Днепропетровске и Кривом Роге, всего 28 таких точек. В каждом салоне работают 6-8 человек, зарплата парикмахера колеблется от 5 до 8 тысяч гривен.
"Человеку, севшему в парикмахерское кресло перед зеркалом, надо создать образ. Это работа над человеком, творческий и эмоциональный процесс", — описывает секрет своего бизнеса собственник "Экспресс-стрижки".
Ирина Погодина
Как работает франчайзинг
Не каждый может получить франшизу "Экспресс-стрижки", необходимо пройти отбор. Сначала нужно заполнить анкету, чтобы руководство компании поняло, с кем имеет дело. "Продать бизнес какой-нибудь легкомысленной девушке, у которой кроме желания ничего нет, мы не хотим, — говорит Погодина. — Бизнес – это не развлечение, а добывание денег. Мы должны понимать, есть ли у вас управленческие способности, хотя бы поверхностное понимание бизнеса".
После этого с потенциальным франчайзи встречается менеджер и составляет бизнес-план, исходя из цены аренды и предполагаемого потока клиентов. Появляется понимание возможного размера прибыли.
Подыскивается помещение, закупается оборудование – фиксированная цена в долларах для оборудования одной точки может достигать $4000 — после чего уже составляется официальный договор франчайзинга. К договору прилагается пакет, в котором прописаны детали – от поведения и внешнего вида парикмахеров до количества рабочих мест.
Обычная пятилетняя франшиза на стрижки стоит 20 тысяч гривен; франшиза с маникюром, для чего нужна проточная вода – 25 тысяч. Роялти материнской компании составляет 2,5% с оборота.
При этом сотрудники покупающей франшизу точки проходят специальное обучение и стажировку. Метод экспресс-стрижки запатентован.
"Экспресс-стрижка" старается проверять тех, кто приобрел франшизу, как минимум раз в два месяца, используя технологию тайных клиентов. Кроме того, компания анализирует отзывы. "Моя почта стоит в копии получателей всех писем с отзывами клиентов", — рассказывает Погодина.
"Для меня точка интересна, если она генерирует хотя бы $1000 чистой прибыли", — продолжает она.
Бизнес в сложные годы
"Экспресс—стрижка" в 2014 г. имела 1,8 миллиона гривен чистой прибыли, но уже в этом году прибыль падает на 20% — люди стали реже стричься, выросли коммунальные тарифы. Не помог даже приток клиентов из элитного и среднего сегментов.
"В Украине сегментация потребителей очень размыта, — объясняет Погодина. — Человек, который катается на Lexus, может как покушать в McDonald's, так и в хорошем итальянском ресторане. Очень часто к нам приезжают люди на дорогих машинах, "белые воротнички".
Исходя из экономических реалий, собственник планирует повышение цен. "За счет поднятия цены мы выйдем на прошлогодний уровень", — говорит Погодина.
3.JPG
Выход на иностранные рынки
В начале 2015—го "Экспресс—стрижка" с брендом Haircut Express, зарегистрированным для территории всего Евросоюза, вышла на польский рынок и планирует расширение в Испании и Германии.
[...]
"Польша элементарно ближе, у меня там есть знакомые, — рассказывает о логике решения двигаться в польском направлении Погодина. — Поляки украинцам ближе по менталитету. Мы изучили налоговую систему Польши, санитарные нормы, сделали маркетинговые исследования по основным городам, просчитали бизнес—план, определились с ценами на стрижку".
Экспресс-стрижка в Польше стоит 25 злотых, то есть 150 гривен. Разница с Украиной довольно существенная – сказывается более высокий уровень жизни поляков.
"Мы зашли в Польшу с собственными парикмахерскими, но уже продаем и франчайзинг – правда, пока только украинцам в Польше, не полякам, — делится опытом собственник "Экспресс-стрижки". — Начали мы с того, что сняли помещение в центре Варшавы, недалеко от железнодорожного вокзала. Сейчас у нас уже три своих салона в Варшаве и четыре по франчайзингу — в Варшаве, Кракове и Вроцлаве".
В Польше у системы франчайзинга уже другие ставки. Франшиза стоит от 10 000 злотых, то есть от 60 000 гривен, а роялти материнской компании – 5%.
"Польша – не Украина, где кроме Киева, Днепропетровска, Харькова и Львова страна не живет нормальной жизнью. В Польше даже в небольшом городке можно найти хороший ресторан, там качественные дороги. Польша рассредоточена, — продолжает Погодина. — Там не сразу к нам пришли клиенты. Первый салон в Варшаве уже вышел на точку безубыточности, стабильно работает. Два других в польской столице открылись в марте – в мае там уже должна быть прибыль".
Собственник "Экспресс-стрижки" не скупится на комплименты польскому бизнес климату. Пожарные и санитарные нормы выполнять несложно, да и проверки – дело редкое. "У нас же нормы, особенно санитарные, неадекватные. Их нереально соблюдать. Госорганы понимают, что ты их не соблюдешь – и у них появляется повод пошантажировать".
"В Украине работники не очень хорошо знают Трудовой кодекс. Если тут их начальник просит часик—два дополнительно поработать – он берет и работает, — говорит Погодина. — В Польше он тоже может согласиться, но там он понимает, что это время нужно либо оплатить, либо как-то компенсировать. В государственный праздник в Польше никто работать не будет, это даже не обсуждается".
Будни предпринимателя
Погодина активно вовлечена во все бизнес—процессы "Экспресс—стрижки" и далека от модели управления в стиле свадебного генерала.
"Структура управления устроена так, что мне регулярно присылают свои отчеты менеджеры салонов, я их смотрю, и если есть необходимость вмешаться – вмешиваюсь, — рассказывает она. — В Харькове у нас как—то была такая неразбериха с бизнесом, что мне пришлось прожить там целый месяц, чтобы расставить все на свои места".
"Но я — творческий человек, — резюмирует Погодина. И даже делала людям татуировки. До сих пор мечтаю о том, чтобы иметь свой кабинетик, где бы я могла стричь людей".
Чтобы выходить в прибыль, приходится много работать — с менеджерами, с парикмахерами, тратить уйму времени на отчеты, иначе руку на пульсе бизнеса не удержать. Хорошую идею можно продать не только на местном, но и на зарубежном рынке — однако механика ее воплощения должна быть отработана до автоматизма.

До уваги підприємств сектору моди: репортаж про іспанську сімейну компанію з пошиття весільного одягу (іспан., англ.)

Репортаж про невелику іспанську сімейну компанію Villais, що займається пошиттям та експортом весільного одягу. Тоді, як в Іспанії сьогодні серйозні економічні проблеми, це підприємство почувається досить впевнено, обслуговуючи клієнтів у Німеччині, Італії, Японії та інших країнах і експортуючи порядка 70% своєї продукції. Усі сукні повністю розроблені та вироблені в Іспанії - саме те, що шукають на міжнародних ринках (тобто не імпортовані з Китаю).
У сюжеті розповідається про створення компанії та її розвиток, а також про бізнес-філософію Custom Made, що лежить у осерді підходу Villais до ведення бізнесу.

середа, 16 березня 2016 р.

Семінар по експорту у Харківській торгово-промисловій палаті

25 березня і 1 квітня 2016 р. я проведу семінари по експорту у Харківській ТПП. Зміст семінарів тут. Реєстрація та інша інформація - на сайті ТПП тут. Приходьте зарядитися енергією!

Зона вільної торгівлі: як завойовувати ринки


Для успіху від впровадження зони вільної торгівлі влада має докласти зусилля, які б демонстрували політичну волю до реформ та пожвавлення економіки – експерт

(Ілюстративне фото)
(Ілюстративне фото)

Наталія Патрікєєва
З 1 січня запрацювала передбачена Угодою про асоціацію з Євросоюзом глибока і всеосяжна зона вільної торгівлі. Малий та середній бізнес шукає можливості експорту, інвестиційний клімат залишається несприятливим. У цей час Росія відмовляється від українського ринку і змушує економіку України переорієнтуватися на Захід.
Це приміщення разом із людьми може завалитися будь-якої секунди, припускає Василь, дивлячись із вікна на будівлю з розбитими шибками. Він різьбяр у невеликій меблевій компанії «Малко» в Новому Роздолі на Львівщині. Підприємство працює у приміщенні колишнього технікуму. Навчальний заклад був тут до 1996 року, поки не припинив роботу містоутворюючий комбінат «Сірка». Спеціалісти хімічної промисловості стали непотрібні, й з 2004-го тут роблять меблі.
Разом зі звуками деревообробних верстатів чути, як пиляють метал в одному з корпусів колишнього комбінату. Василь каже, що метал крадуть «безробітні алкоголіки».
Власник фірми Олександр Маляренко свого часу взяв для бізнесу кредит у валюті й досі не може впоратися з наслідками. Його компанію важко назвати успішною. Коли директор платить робітникам зарплату, то не має грошей на закупівлю матеріалів. І навпаки. Наразі на підприємстві працює з десяток людей.
За останні два роки кількість замовлень у підприємства зросла. Власник пояснює це падінням гривні: купувати меблі за кордоном стало набагато дорожче. Але вітчизняний меблевий бізнес це не надто рятує. Хоча деревина винятково українська, лаки та фарби виробляють за кордоном, а їхня вартість в Україні виросла утричі. Обладнання також іноземне.
Олeксандр показує на eкрані старенького комп’ютера світлини меблів, які робить його фірма. Після звичайних шаф та кухонь, хизується оригінальними замовленнями: пафосні ліжка та комоди «у стилі Пшонки» вартістю в десятки тисяч гривень. Їх купують місцеві «авторитети».
«Продаємо меблі лише в Україні, тому що експортувати для нас надто дорого. Дрібний виробник наразі не може собі дозволити завантажити машину товаром і вивезти за кордон, потрібен посередник», – розповідає Олександр.
Директор каже, що було би непогано мати роздрібні та гуртові торговельні центри біля кордону, аби покупці з Польщі могли приїхати і обрати товар, який їх влаштовує. Зважаючи, що зі старими кредитами ще не розрахувався, скаржиться, що отримати новий зараз складно:
У Польщі для малого та середнього бізнесу дають кредит під 0,3%, а у нас – не менше 20%
«У Польщі для малого та середнього бізнесу дають кредит під 0,3%, а у нас – не менше 20%. Це занадто невигідно. Для розвитку бізнесу постійно треба гроші», – нарікає власник.
З цим погоджується Геннадій Шестак, керівник проекту зі створення механічних 3D моделей з дерева UGEARS. Його компанія експортує до Європи та Азії понад 90% своєї продукції. Геннадій розповідає, що спочатку також були побоювання щодо виходу на зовнішні ринки, але тепер компанія не встигає справлятися з усіма замовленнями. На фірмі зараз працює 50 людей.
Геннадій скаржиться, що в Україні немає програми для розвитку малого експорту, і для більшості виробників це дійсно проблема.
«Щоразу, коли ми завозимо свій товар на митницю, там радіють: хоч якась наша продукція йде за кордон. Ніколи не створюють жодних перепон, – каже Геннадій. – Ми зробили сертифікат походження і вже давно експортуємо без мита. Якщо говорити про кошти, то якщо для компанії 10 тисяч доларів – це багато, то навряд вони вийдуть на експорт».
У фірми є окремий відділ, який займається технічними питаннями експорту. Останнє слово у переговорах завжди за Геннадієм.
Неграмотними діями легко убити бренд, особливо молодий і слабкий
«Я маю розуміти, що це за люди, і що вони робитимуть із нашою продукцією, – пояснює бізнесмен. – Неграмотними діями легко убити бренд, особливо молодий і слабкий».
Експорт – це не алхімія
Кількість охочих експортувати свої товари до ЄС постійно зростає. Принаймні, так стверджує Олег Мірошниченко, автор підручника «Як вийти на ринки ЄС». На його думку, експорт може виявитися простішим, ніж часто малий та середній бізнес це собі уявляє. Проблеми з отриманням сертифікату походження мають своє логічне підґрунтя. Якщо сировина і комплектуючі китайські, то цей товар не може ввозитися на митну територію ЄС як український. Підприємець має показати, звідки походить товар.
Варіантів експорту дуже багато, потрібно вибрати правильну модель
«Отримати сертифікат нескладно. Цим зараз займається митна служба. Експорт – це не алхімія, просто потрібно шукати, витрачати час. Зустрічатися із замовниками, розуміти їхні потреби. Варіантів експорту дуже багато, потрібно вибрати правильну модель», – розповідає Олег Мірошниченко.
На його думку, продавати на європейські ринки можуть не лише великі компанії, а й підприємства з нечисельним штатом. Потрібні бажання та уміння спілкуватися з потенційними партнерами. Зрештою, важливо знайти свою нішу.
Ринок ЄС доступний для українських виробників у пільговому режимі ще з квітня 2014 року. Тоді Євросоюз надав Україні так звані торговельні автономні преференції. Тим не менше, у 2015-му український імпорт та експорт загалом зменшилися майже на 30%. Експорт до Євросоюзу скоротився на 23%. Причин падіння багато. Через кризу Україна втратила частину виробничих потужностей на окупованих територіях, з’явилися проблеми з банківською системою та, відповідно, погіршилося кредитування. Девальвація гривні, з одного боку, мала би стимулювати експорт, але через неї здорожчала імпортна сировина.
Більше, ніж торгівля
Експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Вероніка Мовчан упевнена, що тенденція до падіння експорту зумовлена внутрішньоукраїнськими чинниками та падінням світових цін на деяку сировину.
Вероніка МовчанВероніка Мовчан
Економічна частина Угоди про асоціацію – це не лише торгівля. Належна реалізація її положень дозволить покращити в Україні інвестиційний клімат. Згідно з даними Європейської бізнес-асоціації (ЄБА), нині індекс інвестиційної привабливості України нижче середнього – 2,57 бала з 5 можливих. Вище України у світовому рейтингу стоять Молдова і Білорусь.
«Для успіху від впровадження зони вільної торгівлі влада має докласти зусилля, які б демонстрували політичну волю до реформ та пожвавлення економіки. Ясна річ, що це не може статися одномоментно, бо потребує значних ресурсів та часу. Дива не буде, якщо не відбудеться якісних змін всередині країни», – вважає Анна Дерев’янко, виконавчий директор ЄБА.
Анна Дерев'янкоАнна Дерев'янко
На думку експерта, український виробник має зрозуміти, що йому треба вкласти гроші у модернізацію свого виробництва, впровадити інновації, вивести продукцію та послуги на європейський рівень. Для цього держава має забезпечити бізнесу відповідні можливості: кредитувати і консультувати. Український бізнес має бути обізнаний з можливостями вільної торгівлі з ЄС.
Головний редактор журналу «Деньги.ua»Олександр Крамаренко каже про низку необхідних заходів: потрібно довести до ладу податкове та митне регулювання, судову систему, покращити захист прав кредиторів та інвесторів. Він припускає, що українському бізнесу скоріше допоможуть прямі інвестиції від власників виробничих та торговельних компаній, ніж фінансування з місцевих банків.
«Потенційно покращення інвестклімату може призвести до того, що в Україну прийдуть азійські компанії. І тут створять виробництва з остаточної переробки та збірки – йдеться про електроніку, автомобілі, одяг, взуття, машинобудування, – каже Олександр Крамаренко. – Україна має шанс отримати статус виробничого майданчика, з якого готову продукцію під замовлення швидко постачатимуть до ЄС у рамках вільної торгівлі».
Залежність від російського ринку
Належна реалізація Угоди про асоціацію – також справа геополітичної ваги. Свого часу Росія суттєво збільшила мито на естонські товари. Це сталося саме тоді, коли естонці почали вільну торгівлю з ЄС. Цей фактор лише стимулював Естонію переорієнтувати свої ринки на Захід. Відповідно, санкції Росії проти України можуть мати подібний ефект.
Глибока інтеграція у спільний ринок ЄС стане важливим елементом інтеграції України в європейський цивілізаційний простір. Саме через це Росія так наполегливо намагалася зашкодити ЗВТ України з ЄС. Через претензії Росії дію зони вільної торгівлі в Україні відтермінували на півтора роки.
Ми давно торгуємо з Росією із низхідними темпами
«Ми давно торгуємо з Росією із низхідними темпами. Проблеми почалися ще у 2012 році, коли в Росії зменшився інвестиційний попит, і почалися економічні проблеми. Тоді вони почали купувати менше українських товарів. У 2014-2015 роках тривали активні торговельні війни, сталося різке погіршення економічних відносин і торгівля з Росією скоротилася, фактично, на половину», – зауважує Вероніка Мовчан.
Ще кілька років тому український ринок перебував у значній залежності від ринку східного сусіда. Нині кількість російських товарів на українському ринку значно зменшилась. Лише в минулому році імпорт з Росії знизився на 40%, а Україна продала російському споживачеві вдвічі менше товарів, ніж у 2014 році. Попри це, Росія у 2015 році залишилася основним торговельним партнером як окрема країна.
Проте, розірвання зони вільної торгівлі з Росією не стало несподіванкою. Такі думки Росія озвучувала ще у 2010 році, а потім, все активніше, – напередодні подій на Майдані. Вероніка Мовчан каже, що ті підприємства, які експортували товари до Росії, мали бути готові до різкої зміни правил. До того ж, нині з’явилися проблеми із транзитом через російську територію.
Канадський економіст Баррі Гебб, який вивчає економічний розвиток пострадянських країн, не має наразі позитивних прогнозів для українського ринку. Він розповів, що після розпаду СРСР українська економіка розвивалася чи не найгірше з усіх посткомуністичних країн.
Баррі Гебб вважає, що насамперед Україна має вирішити питання корупції, трудового законодавства, оподаткування та кредитів для бізнесу. За рахунок іноземних інвестицій, на думку економіста, поліпшиться конкуренція на українському ринку та виросте його культура.
«Якщо говорити про економіку України, то, я вважаю, що Україні потрібно, перш за все, вирішити внутрішні проблеми. Причина неефективної економіки – не в тому, що в України немає ресурсів, а в тому, що вона не вміє їх використовувати» – вважає він.

вівторок, 15 березня 2016 р.

Промислові споживчі товари: обов'язкова та добровільна гарантія в ЄС, Ісландії та Норвегії (англ.)

Цікаве дослідження з великою кількістю практичної інформації стосовно обов'язкової гарантії та добровільної гарантії (commercial warranty). Стане корисним матеріалом для українських експортерів споживчих товарів, на які дається гарантійний термін - допоможе вам краще сформулювати вашу гарантійну політику для єдиного європейського ринку/окремих країн ЄС та Євопейської економічної зони. Посилання для завантаження http://bit.ly/1S0uVGK

Що допоможе більше продавати до Європи (Економічна правда)

Юліана Романишин, для ЕП — П'ятниця, 11 березня 2016, 09:15

Фото pb.pl
Польського підприємця дивували деякі українські виробники, які самі знаходили його компанію і пропонували свій товар. Презентації своїх компаній вони зазвичай надсилали російською або взагалі їх не мали.

понеділок, 14 березня 2016 р.

Репортаж: планета Сингапур: секрети успіху (фран.)

Вражаюча документальна стрічка про Сингапур - його історію та сьогодення, його неймовірний економічний розквіт, технологічні прориви, антикорупційні успіхи та проблеми з правами людини і свободою слова. Варто дивитися в контексті особистісного розвитку осіб, що займаються міжнародним бізнесом. Увага: стрічка французькою мовою 😃 Parlez-vous français? :)

Цей фільм варто перекласти на українську мову і примусово показати усім українським чиновникам і політикам! Хтось хотів би проспонсорувати цю ідею? :)


середа, 9 березня 2016 р.

До уваги експортерів кінцевої харчової продукції: гід по маркуванню харчової продукції згідно до вимог законодавства ЄС (англ.)

До уваги експортерів кінцевої харчової продукції: гід по маркуванню харчової продукції згідно до вимог законодавства ЄС від Асоціації харової продукції та напоїв Ірландії. Пишуть просто і зрозуміло (але англійською мовою 😃 Хто ще не володіє англійською, швиденька беріться 😃
Пряме посилання http://bit.ly/FoodLabellingEU2013

вівторок, 8 березня 2016 р.

понеділок, 7 березня 2016 р.

Як вийти на нові ринки - ролик Агенції з розвитку експорту Канади (англ.)

How to break into new markets with market scans

Як легко, чарвіно і позитивно представниця Агенції з розвитку експорту Канади пояснює основні кроки до виходу на ринок Сполучених Штатів Америки! 


неділя, 6 березня 2016 р.

Владислава Рутицька про становище та перспективи експорту української сільгосппродукції до ЄС

7 міфів про торгівлю України з ЄС

Владислава РутицькаВладислава Рутицька
Заступник міністра з питань європейської інтеграції, Міністерство аграрної політики та продовольства України
 3736  27
Напевно, важко знайти сьогодні тему, яка була б більше оповита міфами й емоціями, ніж євроінтеграція України та її вплив на економіку нашої держави
І це зрозуміло: надто багатьом вигідно поширювати інформацію щодо “провалу” євроінтеграційного вибору. Мова йде не лише про наших східно-північних сусідів, але й про багатьох внутрішніх гравців. Тому й запускаються абсолютно безглузді міфи, за допомогою яких зацікавлені сторони намагаються сформувати “потрібну” суспільну думку.
Переконана, що найкращий шлях до розвінчання дезінформаційної кампанії – це правда, підтверджена фактами і цифрами. Тож тема мого сьогоднішнього блогу — розвінчання міфів щодо реалізації зони вільної торгівлі (ЗВТ) Україна-ЄС в агросекторі.
Міф №1. Україна втратила ринки Євразійського економічного союзу і не отримала натомість нічого. 
Почну з того, що проблеми з доступом товарів на ринок РФ розпочалися задовго до ЗВТ з ЄС. Всі пам'ятають “сирну війну” та інші протекціоністські заходи Росії. Так звана «вільна торгівля» проходила через сито обмежень і виключень. Яскравий приклад — цукор, який Росія не пускала на свій ринок, незважаючи на намагання України.
Цьому є просте пояснення. Вже декілька років РФ формує власну закриту економічну систему на основі протекціонізму. Українські товари були занадто небажаними конкурентами в ній. Тож їх витіснення відбулося б за будь-яких обставин.
Сьогодні подібну політику витіснення Росія проводить проти товарів з країн-партнерів по ЄАЕС — Казахстану і Білорусі. У 2015 році між Москвою і Астаною розігралася справжня торговельна війна в сфері продуктів харчування, де кожна сторона закривала свій ринок від конкурентів. В кінці минулого року Росія завдала удару по білоруським молочникам, заборонивши ввозити продукцію з 5 підприємств. У 2016 році заборони розширилися. Невже хтось думає, що українську продукцію спіткала б інша доля?
Замість непередбачуваного російського ринку ми отримали не тільки можливість експортувати до ЄС, але й шанс на модернізацію всієї харчової промисловості. Це, в свою чергу, відкриває для нас весь світ. Вже зараз експортери до ЄС отримують можливість експортувати без додаткових дозволів до країн Азії та Африки. Нещодавній приклад — відкриття ринку Об'єднаних Арабських Еміратів для українських експортерів м'яса птиці, які можуть постачати свою продукцію до ЄС. І кількість таких дозволів буде тільки зростати. Томущо право експортувати до ЄС означає, крім всього іншого, і визнання якості продукції. 
Міф №2. Україна стала сировинним придатком ЄС.
Якщо аналізувати цифри, то найбільші об'єми постачання української продукції припадають не на ЄС, а на країни Азії — 53%. При цьому за останній період Україна значно збільшила постачання агропродукції саме в цей регіон. Але нікому не спадає на думку стверджувати, що Україна стала сировинним придатком Азії.
Подібна ситуація і з ЄС. Він є для нас стратегічним партнером, і ми з радістю будемо збільшувати постачання продукції на цей ринок. Так, дійсно, традиційно так склалося, що Україна постачає до ЄС зернові. Але ж цим наш експорт не вичерпується!
Наприклад, ми є великим постачальником до ЄС олії. А це продукт переробки, який створюється тут, в Україні. Цього року ми значно збільшили поставки до Євросоюз м'яса птиці, томатної пасти, цукру. Динаміка росту об'ємів експорту продуктів тваринництва в 6 разів перевищує динаміку росту експорту продуктів рослинництва. В 2016 році очікується збільшення поставок молочної продукції.
Підкреслю, це тільки початок. Адже наші виробники тільки починають процес переорієнтації на ринок ЄС. Через декілька років об'єми експорту до ЄС продукції з високим рівнем доданої вартості будуть значно збільшені. 
Міф №3. Дешевий імпорт з ЄС знищить українських виробників продуктів харчування.
Особливих перспектив щодо завоювання ринку України в найближчий час у європейських продуктів харчування не має. Не останню роль в цьому грають ситуація з курсом і конкурентна спроможність української продукції. В нинішніх умовах європейським виробникам вигідніше не концентруватися на імпорті, а вкладати в Україну для отримання можливості виробництва і подальшого експорту в ЄС.
Переконана, що з макроекономічною і військово-політичною стабілізацією, Україна отримає значний приплив інвестицій в агросектор з орієнтацією саме на європейський напрямок. Це будуть не тільки внутрішні чи європейські інвестиції, але й гроші наших азійських партнерів.
Що ж стосується європейського імпорту в Україні, то це тільки покращить ситуацію з конкуренцією, змусить наших виробників “тримати марку” і боротися за ринок. Від цього виграють в першу чергу споживачі.  
Міф №4. ЗВТ з ЄС призведе до падіння якості української агропродукції та засиллю ГМО. 
Навпаки, повномасштабне впровадження стандартів якості, які потрібні для експорту в ЄС і використовуються більшістю розвинених країн світу, призведуть до загального росту якості української продукції. Це буде вигідно не лише для експортерів, але й для вітчизняних споживачів, які отримають доступ до якісних продуктів вітчизняного виробництва.
Що стосується ГМО, то тут дезінформатори суперечать самі собі. Адже більшість європейських держав, м'яко кажучи, насторожено відносяться до ГМ-продукції. І у України немає шансів потрапити на цей ринок, якщо вона буде контрольовано чи безконтрольно використовувати ГМО в харчовій промисловості.
Зазначу, що сьогодні Україна в якості експортера негенномодифікованої продукції має нагоду зайняти дуже привабливу нішу, як в рамках поставок до ЄС, так і до інших розвинутих країн світу. Наприклад, до Японії, де є великий попит на українську негенномодифіковану сою. 
Міф №5. Українська продукція в ЄС нікому не потрібна. 
Ну що ж, за минулий рік ми поставили до ЄС “нікому не потрібної” продукції на суму в $4,2 млрд. Непоганий результат, чи не так? 
Якби українська продукція була непотрібною, то квоти на деякі її види не закінчувалися б так швидко і задовго до кінця року. Європейські виробники небезпідставно вважають Україну дуже серйозним конкурентом, особливо після модернізаційних процесів у нашій харчовій промисловості. 
У найближчій перспективі Україна здатна постачати до ЄС продукції на суму $6 млрд. Але для цього нам потрібно “підтягнути” якість і остаточно переорієнтувати виробництво.
Міф №6. Українську продукцію не пускають до ЕС. ЗВТ фактично не працює.  
Об'єми постачання вітчизняної продукції до ЄС зростають. За минулий рік ми на 14% збільшили постачання продукції тваринництва, а рослинництва – на 2,4%. Інша справа, що в 2015 році ціни на продовольство відкотилися до рівня 2009 року, що позначилося на виручці. Але потрібно пам'ятати, що за падінням завжди йде ріст.
Що стосується квот, то моя позиція проста: Україна має величезний потенціал і абсолютно реальні перспективи постачати до ЄС якісну продукцію без будь-яких обмежень. Це стосується не тільки певних продуктів харчування, виробники яких сьогодні незадоволені експортними можливостями, а й усіх товарів без виключення. Команда Мінагрополітики працює в даному напрямку, і я переконана, що поступово, крок за кроком, нам вдасться дійти до поставленої мети.
Міф №7. Україна стає аграрною державою, і це негативно позначиться на її розвитку. 
Ми сьогодні живемо в час науково-технічної революції, яка змінює економіку і соціальну сферу. Міф про те, що аграрна держава обов'язково неуспішна –  міф часів індустріального суспільства. Люди, які продукують його, уявляють агросектор таким, яким він був в минулому столітті. Сьогодні ж це не так.
Для України нинішня зміна пріоритетів в економіці — це шанс для модернізації як агросфери, так і багатьох суміжних галузей. Це генетика, IT, хімічна галузь, сільськогосподарське машинобудування, сучасні аграрні технології тощо. Синергетичний ефект розвитку цих галузей, внаслідок стратегічної ставки на сучасний агросектор, може створити в Україні економіку нового типу, яка буде знана в світі не тільки агропродукцією, але й надсучасними технологіями і розробками. 
Саме такий сценарій видається мені вкрай перспективним для України.