Олександр Щерба, Посол України в Австрії, 12 травня 2016 р.
 |
| Джерело слайду: http://galychyna.info/2012/09/26/ukrayino-avstrijskyj-informacijnyj-den-transferu-tehnologij-vidbudetsya-v-vidni.html |
Зона вільної торгівлі з Європейським союзом – шанс для української дипломатії довести свою ефективність, струсити з себе найгірші (і часто, на жаль, заслужені) стереотипи сприйняття. Настав час «встати з-за столу» і робити те, що дипломатії на роду написано: відкривати двері для нової співпраці. Передусім, у галузі, яка найпотрібніша країні: економічній.
Від початку року між Україною і Європейським союзом діє Глибока і всеосяжна зона вільної торгівлі. Іншими словами, новий формат, в який Україні ще належить вписатися. Багато великих і дрібних підприємств вже заручилися необхідними сертифікатами, багато підприємств почали освоювати нові ринки, однак, по-перше, не всі. По-друге, не всі ринки однакові. Є ринки особливо закриті і складні. Наприклад, австрійський.
В Австрії у більшості магазинів є звичай ставити навпроти вітчизняної продукції австрійський прапор. Є магазини, де від цього прапора мерехтить в очах. Є магазини на кшталт мережі «Близько і свіжо» (реальна назва), в яких, крім австрійських продуктів, нічого не знайдеш апріорі. Але є й ніші, потрапити в які якісна і дешева українська продукція цілком може. Просто дипломатам і бізнесу потрібно трохи вийти за межі звичних поведінкових стереотипів, і трохи повірити один в одного.
Залишилося: звести продавця і покупця. Коли я попросив про зустріч з керівництвом Metro Cash & Carry Austria і розповів про плани посольства провести в Австрії ярмарок українських виробників продуктів харчування, мій співрозмовник мене порадував. «Знаєте, - сказав він, - я ще не знаю, чи почнемо ми у вас щось купувати, але нарешті ви починаєте робити те, що робили поляки, чехи та румуни, коли отримали доступ до європейського ринку – показувати товар обличчям».
Словом, 17 травня посольство України в Австрії проводить експеримент: зводить разом продавця і покупця. З одного боку будуть 12 великих українських концернів (і кількість охочих делалі зростає), а з іншого – три австрійські роздрібні мережі, які охоплюють 75% ринку. А далі, як кажуть, далі буде.
Не святі горщики ліплять. Якщо австрійські інвестори знаходять можливість успішно працювати в непростих умовах України, то українцям і поготів гріх пасувати перед європейськими ринками. Просто потрібно показати товар обличчям. Дипломатія зобов'язана бути в цьому процесі не просто попутником і гідом, але й активним гравцем. На жаль, гравцем поки не дуже досвідченим. Проте навіть за таких умов статус дипломата і знання реалій країни перебування відчиняють багато дверей. Було б бажання.
Охочим вийти на європейські ринки від мене чотири поради.
Перша. Спробуйте працювати безпосередньо з послами. Торсайте їх! Благо, у більшості є і Твіттер і Фейсбук.
Друга. Не соромтеся нагадувати про себе.
Третя. Нам не важливо, чи знаєте ви англійську мову, але західні партнери без цього знання вас не сприймуть серйозно. Не кажучи вже про те, що для торгівлі з ЄС потрібні відповідні сертифікати. Отримати їх – не біном Ньютона, але без англійської не розберешся.
Четверта. Нам не потрібні ваші подарунки. А ось мати під рукою хороший проспект підприємства та зразки продукції – не завадить.
Отже, українська дипломатія виходить з шкаралупи службових авто. Український бізнес обживається в новому, незвичному європейському просторі. Нам тут нічого конкурувати чи ділити. І ми, і ви – це Україна. Разом – переможемо.
