Україна, як місце для зйомок фільмів (включно з іноземними стрічками) (англ.)

UKRAINE AS MOVIE LOCATION: Can foreign filmmakers fuel Ukrainian cinema renaissance? 

Ukraine’s emerging popularity as international filming location could help cinematography in the country following prolonged post-Soviet slump

Як вийти на нові ринки - ролик Агенції з розвитку експорту Канади (англ.)

How to break into new markets with market scans

Як легко, чарвіно і позитивно представниця Агенції з розвитку експорту Канади пояснює основні кроки до виходу на ринок Сполучених Штатів Америки! 

Владислава Рутицька про становище та перспективи експорту української сільгосппродукції до ЄС

7 міфів про торгівлю України з ЄС

Владислава Рутицька

Заступник міністра з питань європейської інтеграції, Міністерство аграрної політики та продовольства України

Вчoра, 10:30 3736  27

 Facebook40

 Twitter0

 Вконтакті1

 Google+3

 Однокласники0

Напевно, важко знайти сьогодні тему, яка була б більше оповита міфами й емоціями, ніж євроінтеграція України та її вплив на економіку нашої держави

І це зрозуміло: надто багатьом вигідно поширювати інформацію щодо “провалу” євроінтеграційного вибору. Мова йде не лише про наших східно-північних сусідів, але й про багатьох внутрішніх гравців. Тому й запускаються абсолютно безглузді міфи, за допомогою яких зацікавлені сторони намагаються сформувати “потрібну” суспільну думку.

Переконана, що найкращий шлях до розвінчання дезінформаційної кампанії – це правда, підтверджена фактами і цифрами. Тож тема мого сьогоднішнього блогу — розвінчання міфів щодо реалізації зони вільної торгівлі (ЗВТ) Україна-ЄС в агросекторі.

Міф №1. Україна втратила ринки Євразійського економічного союзу і не отримала натомість нічого. 

Почну з того, що проблеми з доступом товарів на ринок РФ розпочалися задовго до ЗВТ з ЄС. Всі пам'ятають “сирну війну” та інші протекціоністські заходи Росії. Так звана «вільна торгівля» проходила через сито обмежень і виключень. Яскравий приклад — цукор, який Росія не пускала на свій ринок, незважаючи на намагання України.

Цьому є просте пояснення. Вже декілька років РФ формує власну закриту економічну систему на основі протекціонізму. Українські товари були занадто небажаними конкурентами в ній. Тож їх витіснення відбулося б за будь-яких обставин.

Сьогодні подібну політику витіснення Росія проводить проти товарів з країн-партнерів по ЄАЕС — Казахстану і Білорусі. У 2015 році між Москвою і Астаною розігралася справжня торговельна війна в сфері продуктів харчування, де кожна сторона закривала свій ринок від конкурентів. В кінці минулого року Росія завдала удару по білоруським молочникам, заборонивши ввозити продукцію з 5 підприємств. У 2016 році заборони розширилися. Невже хтось думає, що українську продукцію спіткала б інша доля?

Замість непередбачуваного російського ринку ми отримали не тільки можливість експортувати до ЄС, але й шанс на модернізацію всієї харчової промисловості. Це, в свою чергу, відкриває для нас весь світ. Вже зараз експортери до ЄС отримують можливість експортувати без додаткових дозволів до країн Азії та Африки. Нещодавній приклад — відкриття ринку Об'єднаних Арабських Еміратів для українських експортерів м'яса птиці, які можуть постачати свою продукцію до ЄС. І кількість таких дозволів буде тільки зростати. Томущо право експортувати до ЄС означає, крім всього іншого, і визнання якості продукції. 

Міф №2. Україна стала сировинним придатком ЄС.

Якщо аналізувати цифри, то найбільші об'єми постачання української продукції припадають не на ЄС, а на країни Азії — 53%. При цьому за останній період Україна значно збільшила постачання агропродукції саме в цей регіон. Але нікому не спадає на думку стверджувати, що Україна стала сировинним придатком Азії.

Подібна ситуація і з ЄС. Він є для нас стратегічним партнером, і ми з радістю будемо збільшувати постачання продукції на цей ринок. Так, дійсно, традиційно так склалося, що Україна постачає до ЄС зернові. Але ж цим наш експорт не вичерпується!

Наприклад, ми є великим постачальником до ЄС олії. А це продукт переробки, який створюється тут, в Україні. Цього року ми значно збільшили поставки до Євросоюз м'яса птиці, томатної пасти, цукру. Динаміка росту об'ємів експорту продуктів тваринництва в 6 разів перевищує динаміку росту експорту продуктів рослинництва. В 2016 році очікується збільшення поставок молочної продукції.

Підкреслю, це тільки початок. Адже наші виробники тільки починають процес переорієнтації на ринок ЄС. Через декілька років об'єми експорту до ЄС продукції з високим рівнем доданої вартості будуть значно збільшені. 

Міф №3. Дешевий імпорт з ЄС знищить українських виробників продуктів харчування.

Особливих перспектив щодо завоювання ринку України в найближчий час у європейських продуктів харчування не має. Не останню роль в цьому грають ситуація з курсом і конкурентна спроможність української продукції. В нинішніх умовах європейським виробникам вигідніше не концентруватися на імпорті, а вкладати в Україну для отримання можливості виробництва і подальшого експорту в ЄС.

Переконана, що з макроекономічною і військово-політичною стабілізацією, Україна отримає значний приплив інвестицій в агросектор з орієнтацією саме на європейський напрямок. Це будуть не тільки внутрішні чи європейські інвестиції, але й гроші наших азійських партнерів.

Що ж стосується європейського імпорту в Україні, то це тільки покращить ситуацію з конкуренцією, змусить наших виробників “тримати марку” і боротися за ринок. Від цього виграють в першу чергу споживачі.  

Міф №4. ЗВТ з ЄС призведе до падіння якості української агропродукції та засиллю ГМО. 

Навпаки, повномасштабне впровадження стандартів якості, які потрібні для експорту в ЄС і використовуються більшістю розвинених країн світу, призведуть до загального росту якості української продукції. Це буде вигідно не лише для експортерів, але й для вітчизняних споживачів, які отримають доступ до якісних продуктів вітчизняного виробництва.

Що стосується ГМО, то тут дезінформатори суперечать самі собі. Адже більшість європейських держав, м'яко кажучи, насторожено відносяться до ГМ-продукції. І у України немає шансів потрапити на цей ринок, якщо вона буде контрольовано чи безконтрольно використовувати ГМО в харчовій промисловості.

Зазначу, що сьогодні Україна в якості експортера негенномодифікованої продукції має нагоду зайняти дуже привабливу нішу, як в рамках поставок до ЄС, так і до інших розвинутих країн світу. Наприклад, до Японії, де є великий попит на українську негенномодифіковану сою. 

Міф №5. Українська продукція в ЄС нікому не потрібна. 

Ну що ж, за минулий рік ми поставили до ЄС “нікому не потрібної” продукції на суму в $4,2 млрд. Непоганий результат, чи не так? 

Якби українська продукція була непотрібною, то квоти на деякі її види не закінчувалися б так швидко і задовго до кінця року. Європейські виробники небезпідставно вважають Україну дуже серйозним конкурентом, особливо після модернізаційних процесів у нашій харчовій промисловості. 

У найближчій перспективі Україна здатна постачати до ЄС продукції на суму $6 млрд. Але для цього нам потрібно “підтягнути” якість і остаточно переорієнтувати виробництво.

Міф №6. Українську продукцію не пускають до ЕС. ЗВТ фактично не працює.  

Об'єми постачання вітчизняної продукції до ЄС зростають. За минулий рік ми на 14% збільшили постачання продукції тваринництва, а рослинництва – на 2,4%. Інша справа, що в 2015 році ціни на продовольство відкотилися до рівня 2009 року, що позначилося на виручці. Але потрібно пам'ятати, що за падінням завжди йде ріст.

Що стосується квот, то моя позиція проста: Україна має величезний потенціал і абсолютно реальні перспективи постачати до ЄС якісну продукцію без будь-яких обмежень. Це стосується не тільки певних продуктів харчування, виробники яких сьогодні незадоволені експортними можливостями, а й усіх товарів без виключення. Команда Мінагрополітики працює в даному напрямку, і я переконана, що поступово, крок за кроком, нам вдасться дійти до поставленої мети.

Міф №7. Україна стає аграрною державою, і це негативно позначиться на її розвитку. 

Ми сьогодні живемо в час науково-технічної революції, яка змінює економіку і соціальну сферу. Міф про те, що аграрна держава обов'язково неуспішна –  міф часів індустріального суспільства. Люди, які продукують його, уявляють агросектор таким, яким він був в минулому столітті. Сьогодні ж це не так.

Для України нинішня зміна пріоритетів в економіці — це шанс для модернізації як агросфери, так і багатьох суміжних галузей. Це генетика, IT, хімічна галузь, сільськогосподарське машинобудування, сучасні аграрні технології тощо. Синергетичний ефект розвитку цих галузей, внаслідок стратегічної ставки на сучасний агросектор, може створити в Україні економіку нового типу, яка буде знана в світі не тільки агропродукцією, але й надсучасними технологіями і розробками. 

Саме такий сценарій видається мені вкрай перспективним для України.

Зростаючий український сектор IT привертає до себе міжнародну увагу попри війну (англ.)

Ukraine’s Booming Tech Sector Gets International Attention Despite War

BY DIANE FRANCIS

N-iX CEO Andrew Pavliv invites programmers, designers, developers, managers, and investors to participate in Lviv IT Arena, a large IT conference in October 2015. YouTube courtesy screenshot.

A plain Soviet-era office block squats on a residential street in the beautiful historic city of Lviv, Ukraine. The lobby is dimly lit and there is no seating, only a stern guard who points to the elevator to access local software engineering firm N-iX (www.n-ix.com).

The doors part and the offices are an orange and white oasis, with lofty ceilings and light and young people working at clusters of desks.

This is Ukraine, a country of stark contrasts. Old Ukraine is stuck with antiquated businesses, methods, and corrupted leaders. New Ukraine is sunny, prosperous, and talented despite war in the east and scandals galore.

N-iX, for instance, employs 200 talented and world-class software developers who are working on projects around the world in offices in Lviv, Stockholm, and Sofia. I met its CEO and founder, Andrew Pavliv, in Silicon Valley two years ago and visited his operation in 2015.

“We are very proud of our company and our projects,” he said.

And he should be. He and the rest of the IT sector in Ukraine have become Europe’s largest software development industry. There are 100,000 Microsoft certified software professionals in the country and aggressive plans to double this number by 2020.

N-iX is rooted in Lviv but its market is global. Its cool offices could be in San Francisco or New York City and its workforce is just as brilliant. Walls are decorated with irreverent cartoon figures, funny quotations, and many flags representing their multinational clients.

There is also a large attractive kitchen and eating area, a gym, and recreation area with foosball and other games to provide a gathering place and break from intensive projects in multiple time zones.

During a tour of the premises, N-iX spokesman Halyna Dumych said that “Ukraine is now fourth in the world in the number of IT professionals after the United States, India, and Russia.”

Sanctions have cost Russia IT business and many have opted for Ukraine instead. In other words, Ukraine is winning the IT “war.”

Three recent and significant deals have turned the tech world’s attention toward Ukraine. In September, Snapchat paid $150 million to buy a two-year-old Ukrainian startup in Odesa called Looksery. The previous record was $45 million paid by a Google mobile division for Viewdle.

In November, financier George Soros made a big bet when his Ukrainian Redevelopment Fund acquired a stake in Ciklum Holding Limited in Kyiv, a successful IT firm with 2,500 professionals. “It is a very dynamic company in an industry that represents the future of Ukraine,” said Soros.

Analysts estimate that there are more than 2,000 startups in the country’s major cities. And some have already made their mark. Ukrainians are behind global success stories such as Grammarly, an online writing enhancement software, and Paymentwall, an online platform dedicated to selling digital goods and services.

Both those companies, like 100 other multinationals, have huge research and development operations in Ukraine such as Siemens, Samsung, Oracle, Cisco, SoftServe, Procter & Gamble, and Bioclinica.

Ukraine’s IT sector is proactive and is determined to transform the country from the world’s bread basket to the world’s “brain basket,” says Yevgen Sysoyev, managing partner of AVentures Capital in Kyiv.

In February, he published “IT Ukraine” that listed the sector’s growing achievements and impressive client base. To reach its goal of 100,000 more IT professionals with proficiency in English by 2020, the sector is signing on universities, local governments, and companies.

For instance, the Lviv IT Cluster, an organization run by Stepan Veselovskyi, has linked three universities, the city council, and thirty-four companies to build incubator facilities, host a large conference annually, and develop IT House, the first of several seventy-two-unit condo buildings on low-cost city land to help IT professionals relocate from war-torn areas or smaller centers. The first building sold out immediately last year.

There is a distinctive Ukraine advantage: A pool of talent well-versed in math and sciences, a desire to get ahead, and a competitive advantage for export of services because salaries are 40 percent to 50 percent lower than in the West. To boot, these companies are paid in foreign currency.

Young people are flocking to the industry because an IT software developer is the “highest paid job in Ukraine,” said Dumych. For instance, she said a railway engineer in Britain makes 1.5 times more than an IT software developer there, but in Ukraine a software developer makes 15 to 20 times more than a railway engineer.

Kyiv and Lviv are the main centers of activity but a robust tech sector exists in most of the country’s cities. But Lviv is growing quickly because of its location, furthest from the violence in the east, as well as just three hours' flight from Vienna or Warsaw.

“The headlines look bad, but this is an exciting time for entrepreneurs,” said Lenna Koszarny, CEO of private equity firm Horizon Capital in Kyiv with hundreds of millions invested in the country in many sectors. “We are bullish about Ukraine.”

Diane Francis is a Senior Fellow at the Atlantic Council's Dinu Patriciu Eurasia Center, Editor at Large with the National Post in Canada, a Distinguished Professor at Ryerson University's Ted Rogers School of Management, and author of ten books.

Джерело: http://www.atlanticcouncil.org/blogs/new-atlanticist/ukraine-s-booming-tech-sector-gets-international-attention-despite-war#.VtU_fPfLYi0.facebook

Як визначати ціну товару для міжнародних ринків і забезпечувати отримання платежу (англ.)

Дуже цікава розповідь британського виробника модних високоякісних виробів зі штучного хутра (http://helenmoore.com/) про їхній досвід експорту з Великобританії до США, Європи та Японії. Попри те, що це не українська компанія, досвід Helen Moore буде цікавим для українських експортерів різних галузей.

Як визначити ціну handmade виробу для магазина Etsy? (рос.)

Визначення ціни для продажу на закордонних ринках є надзвичайно важливим елементом, неналежне врахування якого заблокує ваші продажі або ж "привчить" споживачів до того, що за ваш товар можна платити лише демпінгові ціни. Як визначити ціну товару ручної роботи, який ви виставляєте для продажу на електронному майданчику Etsy.com? Про це пише у своєму матеріалі блогер з Дніпропетровська Катерина Вітковська. 

Розкажіть у коментарях, як ви підходите до "формули" ціноутворення на свою експортну продукцію? Які питання і виклики виникають у вас під час створення "цінника"?

Как определить цену handmade изделия для Этси магазина?

18.02.2016

Как там говорили?

Считать чужие деньги не прилично! Но таааак интересно!

Но для начала, нужно все-таки уметь считать свои ;). Вы часто задаете мне вопросы по поводу цен. Как определить оптимальную цену на свой товар? Что включать в цену, а что нет? и т.д. Скажу честно, ведение всех финансов — это моя не самая сильная сторона, поэтому тема цен и финансов мне особенно актуальна. Я вижу в ней определенну зону развития 

Інтерв'ю з засновниками Grammarly - світового лідера у перевірці англійської граматики онлайн (рос.)

Важливе інтерв'ю, що жодним чином не втратило своєї актуальності з 2012 року. Буде корисне як IТ професіоналам, так і будь-якому іншому бізнесу, що має амбіції виходити на міжнародний ринок.

Профит-Шоу XXVI: Алексей Шевченко и Максим Литвин, Grammarly

Гости Профит-Шоу — основатели компании Grammarly, веб-сервиса проверки грамматики английского языка. Речь пойдет об истории проектов команды, особенностях работы на западном корпоративном рынке, продажах студентам и университетам, важности раннего представления продукта и других интересных вещах.

00:45 Что такое Grammarly
04:20 Опыт работы с американским enterprise-рынком
25:40 Развитие Grammarly, переход от B2C к B2B
41:35 Что важно в отношениях двух фаундеров? 
45:25 Советы молодым стартапам

— Всем привет, вы смотрите Профит-Шоу. Меня зовут Максим Ищенко, и сегодня наши гости — Алексей и Максим, основатели компании Grammarly. Очень здорово, что я наконец вас поймал вместе. Вы в Киеве не постоянно, и я оказался в Киеве случайно в этот день. Первое, что я хотел сказать о Grammarly: это первая в Украине компания, которую я хорошо знаю, с украинскими фаундерами, у которых директор является чистокровным американцем.